Наша історія

Історія становлення та розвитку заводу, як одного з підприємств приладобудування, зародилась під час закладення фундаменту економіки СРСР.

В 1931 році при Українському НДІ зерна створюються експериментальні виробничі майстерні. На них покладена задача розробки приладів і електроапаратури для хіміко-технологічного контролю і автоматизації виробничих процесів на підприємствах Наркомата заготівель СРСР. Майстерні розміщались на вулиці Набережно-Хрещатицькій.

На кінець 1935 року завершується створення виробничо-технічної бази майстерень, формується стабільний трудовий колектив.

7 жовтня 1935 року майстерні Українського НДІ зерна Постановою Комітету по заготівкам сільськогосподарських продуктів при РНК СРСР №3942 переводяться на самостійний баланс і стають самостійним промисловим підприємством. Фактично ця дата і є датою заснування майбутнього заводу «Електроприлад».

Віроломний напад фашистської Германії перервав мирну працю наших людей. В липні 1941 року, в зв’язку з загрозою захоплення ворогом Києва, обладнання майстерень було евакуйоване, а працівники, придатні до військової служби, вступили до Червоної Армії та поповнили ряди партизанів - підпільників. Багато з них віддали своє життя в боротьбі з фашизмом, про що свідчить мармуровий обеліск на території підприємства, на котрому висічені імена 15 кадрових робітників, загиблих в боях за Батьківщину.

6 листопада 1943 року був звільнений Київ, а 1 грудня цього ж року за місцем колишньої дислокації відновили роботу майстерні.

24 вересня 1944 року наказом Наркомата заготівель СРСР №1925 майстерні перетворюються на Київський завод електроприладів. В 1949 році заводу передається територія, будівлі та виробничі потужності заводу млинарського і елеваторного машинобудування по вулиці Глибочицькій, 17, де і дислокується підприємство по теперішній час.

В 1953 році завод передається у підпорядкування Міністерства сільського господарства і заготівель СРСР, а в 1954 році – до Головного управління продовольчого машинобудування СРСР.

Майстерні Українського НДІ зерна, а в подальшому - Київський завод електроприладів, - виготовляв і ремонтував вологоміри, амперметри, вольтметри та інші електроприлади, розширюючи їх виробництво, вдосконалюючи конструкцію та технологію їх виготовлення.

З 1956 року завод входить до складу Міністерства приладобудування, засобів автоматизації і систем управління СРСР, за виключенням періоду з 1957 по 1966 рік, коли він входив до складу Київського Раднаргоспу. В липні 1966 року завод отримує нове найменування – Київський завод «Електроприлад».

В червні 1976 року на базі заводу створюється Київське виробниче об’єднання «Електроприлад», до складу якого увійшли: Київський завод «Електроприлад», Спеціальне конструкторське бюро (СКБ) та Коростишівський завод «Електроприлад». Пізніше, у відповідності з наказом Мінприладу СРСР №487 від 12.09.85р. та наказу №300 від 16.09.85р. по ВО «Точелектроприлад», Київський завод «Електроприлад» разом з СКБ входить до складу цього об’єднання.

12 січня 1988 р. наказом Мінприладу СРСР №8 Київський завод «Електроприлад» і СКБ були виведені зі складу ВО «Точелектроприлад» і на їх базі знову створене Київське ВО «Електроприлад».

Наказом Мінмашпрому України №1166 від 16.08.1994р. на базі заводу «Електроприлад» організовано Відкрите акціонерне товариство «Електроприлад», а 14 вересня 2011 року його назву змінену на Публічне акціонерне товариство «Електроприлад».

В період 1960-1980 р.р. колектив підприємства успішно справляється з найважливішими завданнями Міністерства приладобудування СРСР:

- в 1963р. розпочато серійний випуск одно та багатооборотних прецизійних потенціометрів – точних датчиків кута повороту;
- в 1964р. організовано серійне виробництво автоматики для суднобудівельної промисловості;
- освоєно новий багатосерійний випуск електровимірювальних приладів і засобів контролю та автоматики;
- успішно була вирішена проблема забезпечення галузі прецизійними джерелами живлення для електронних клавішних обчислювальних машин типу «Іскра».

Особливого розмаху на заводі в 70-ті роки минулого століття набуло промислове будівництво, ініціатором якого був тодішній директор Назаренко Г.З. По суті, вся територія підприємства перетворилася на будівельний майданчик, швидкими темпами відбудовувалися старі виробничі корпуси та споруджувалися нові.

Паралельно було збільшено об’єм випуску систем судової автоматики. В 1981-1984 роках колектив підприємства своєчасно та якісно виконав завдання міністерства по освоєнню випуску і поставки для потреб аграрно-промислового комплексу комплектів систем автоматичного управління перегороджуючими спорудами і насосними станціями. 45 комплектів таких систем були поставлені на об’єкти головного Каховського магістрального каналу.

В зв’язку з різким ростом потреби в нормуючих перетворювачах підприємство з 1981 року спеціалізується на випуску даної продукції як на внутрішній ринок, так і для поставок за кордон.

Окрім випуску продукції загальнопромислового призначення, підприємство високими темпами веде розробку і освоєння широкої номенклатури товарів народного споживання, більшість із яких користується стійким підвищеним попитом на внутрішньому ринку, а також за кордоном. Розроблено і освоєно крупносерійне виробництво товарів народного споживання, а це більше, ніж 20 найменувань. Тільки спінінгових риболовних котушок різноманітного класу було виготовлено близько 5 млн. шт., із них більше 50% поставлено на експорт. Серед розробок того часу слід відмітити електричний погружний насос «Каштан», електричний садовий оприскувач «ОЕС», водонагрівач проточний «ВПО 5,5/220» та інше.

Тільки за період з 1981 по 1985 роки за рахунок комплексного технічного переозброєння виробництва засобами механізації та автоматизації, (маніпуляторами та роботами), яким були охвачені всі виробничі підрозділи, приріст потужностей склав більше 3 млн. рублів, умовно вивільнено 342 чоловіки; чисельність робочих, зайнятих ручною працею, зменшилась на 389 чоловік; розроблено, виготовлено та впроваджено в виробництво 600 одиниць засобів механізації і автоматизації, 38 одиниць унікального високовиробничого нестандартного обладнання, оснащеного 95-ми промисловими роботами і маніпуляторами, введено в експлуатацію 380 одиниць нового прогресивного обладнання, повністю реконструйовані три основні виробничі цехи. Проведена робота по інвентаризації і раціоналізації робочих місць. Відмічаючи високу організацію та досягнення колективу по роботизації виробництва, атестації та раціоналізації робочих місць, рішенням Шевченківського райвиконкому м. Києва завод визнаний як базове підприємство району за цим направленням.

Вказані успіхи багато в чому були досягнути завдяки праці кваліфікованих інженерних працівників Спеціального конструкторського бюро, керівником якого більш, аніж 35 років є Фещенко М.О. та відділу головного технолога, які, крім самостійних розробок виробів та удосконалення технології, успішно співпрацювали більш як з 20 науково-дослідними організаціями та навчальними закладами. Спільно з науковцями Ленінградського політехнічного інституту ім. М.І. Калініна підприємством розроблена та впроваджена в виробництво комплексно-автоматизована ресурсозберігаюча технологія виготовлення деталей на базі холодної торцевої розкатки з застосуванням роботів і маніпуляторів. Рішенням колегії Мінприладу СРСР робота визнана кращою розробкою 1983 року.

В співдружності з науковцями інституту колоїдної хімії і хімії води АН УРСР створений і освоєний технологічний процес електрофорезохімічного покриття, не маючого аналогів в СРСР і за кордоном. Враховуючи важливе народно-господарське значення даної роботи, наказом Академії наук СРСР і Мінприладу СРСР на базі підприємства була створена галузева проблемна лабораторія електрофорезних покриттів.

Відчутним був і внесок раціоналізаторів та винахідників. Найактивніші з них, зокрема Павлов І.П., Сергеєв М.В., Лернер Є.Н., Абрамович Л.С., Лев Ч.Я., Межирицький Є.П., Білокриницький І.С., Олійник Л.М., Осадчук Є.С. та інші, розробляли і впроваджували прогресивні оснащення та інструмент, вдосконалювали технологію, модернізували окремі вузли виробів.

За досягнення значних успіхів у виконанні державних планів, високу культуру виробництва колективу заводу неодноразово присвоювалось звання «Зразкове підприємство Мінприладу». Звання «зразкове» присвоєно 1092 робочим місцям, 3 цехам і підрозділам, 3 ділянкам, 23 змінам і 44 бригадам.

Багато працівників заводу удостоєні урядових нагород та почесних звань, список яких наведено в додатку.

Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 8 жовтня 1985 року за значний вклад в розвиток галузі приладобудування, успішне виконання державних планів Київський завод «Електроприлад» нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору.

В роки розквіту на підприємстві разом з СКБ працювало понад 3,5 тис. робітників.

Починаючи з 1991 року, з переходом до ринкових відносин в економіці, умови для успішної роботи підприємства ускладнились. Щоб вижити в цих надскладних умовах, при підприємстві розпочали свою діяльність кооперативи і малі підприємства. І це було правильне рішення. При всіх сьогоднішніх труднощах підприємство «Електроприлад» функціонує.

Навіть в останні надскладні для економічного та промислового розвитку роки колективом «Електроприладу» були освоєні та поставлені на серійний випуск такі зразки продукції промислового та індивідуального призначення, як потенціометричний датчик МУ-615, натяжні пристрої різної конструкції для електропередавальних організацій, бур садовий з різними насадками, розпушувач ґрунту, пила ручна «Бобер», прес ручний садовий та інше.

Підприємство проводить активну маркетингову політику, вивчає та освоює нові ринки збуту для своєї продукції, хоча це вдається досить і досить складно. Великою заслугою колективу є розширення ринку збуту нашої основної продукції – прецизійних потенціометрів – в Індію та КНР.

7 жовтня 2015 року виповнилося 80 років з дня заснування Київського заводу «Електроприлад».